Not found

Статті про облаштування саду
Гладіолус

У перший раз про гладіолуси згадував римський історик Пліній в I столітті до нашої ери. Інтерес до цієї рослини як декоративного виник в Європі в кінці XVII століття, за часів оволодіння Африкою.


Тоді його і доставили в європейські країни спільно з амариліс та іншими квітковими культурами. Перші гібриди гладіолусів отримав англієць Вільям Герберт у 1807 році.


Він схрестив кілька диких південноафриканських видів. Пізніше їх гібридизацією стали займатися у Франції, Канаді, США та інших державах. У 1907 році був виведений сорт гладіолуса з гофрованими квітками. В даний час так виглядають багато сортів.


Рослина належить до сімейства півникових. У природі відомі близько 180 видів гладіолусів, головним чином в субтропічних і тропічних регіонах Африки, в Південній і Середній Європі, в Малій Азії.


У РФ можна зустріти 9 дикорослих видів гладіолусів, 6 з яких - на Кавказі.


У Росії дані квіти виникли після утворення перших гібридів, однак виведенням нових сортів гладіолусів в нашій країні стали займатися лише після революції.


Першим російським селекціонером вважається Н. Д. Костецький, який працював у Сухумському ботанічному саду. На даний період часу селекцією гладіолусів займаються на Україні, в Прибалтиці, Середній Азії та в інших регіонах.


Нинішній асортимент гладіолусів - це наслідок багаторічної роботи селекціонерів багатьох країн, які вивели сорти з різною формою і забарвленням квітки.


У 60-х роках у США виникли махрові сорти, а в 80-і роки в Новій Зеландії і в СРСР були отримані запашні сорти гладіолусів.


У парниках і теплицях у нас гладіолуси отримують в травні - червні, а при досвечіваніе - цілий.








rc