Not found

Статті про облаштування саду
Антиколектори проти банків

Мало того, що за ними пильно спостерігає ЦБ, так ще й інші держструктури намагаються не відставати: Росспоживнагляд таврує їх ганьбою за накручування процентних ставок, а Генпрокуратура загрожує занадто агресивним фінансово-кредитним структурам усілякими неприємностями.


Про те, що її погрози?? не порожній звук, можна судити хоча б по недавньому демаршу Банку Російський Стандарт?? один з лідерів російського ринку споживчого кредитування пообіцяв не тільки прибрати приховані комісії зі своїх кредитних договорів, але і реструктурувати погані борги без штрафів і пені для клієнтів. Навряд чи на такий крок власник банку Рустам Таріко пішов виключно з альтруїзму і палкої любові до ближнього в особі несумлінного позичальника.


Нападки на банки з боку держструктур, втім, ще півбіди. Біда, як визнають банкіри, ще й у тому, що під впливом викривальних статей і заяв змінюється поведінка позичальників?? фізичних осіб. Якщо раніше наші співгромадяни вважали прострочення по кредитах справою ганебним, а дзвінки з банку з вимогою повернути гроші розглядали як вселенську трагедію, то тепер рівень стресостійкості у росіян помітно підвищився.


Не в останню чергу тому, що на їхньому боці?? у всякому разі, словестно?? все частіше виступає той же Росспоживнагляд. В результаті люди не тільки стали нарікати, що банки надають їм недостовірну інформацію про реальну вартість кредитів, але й почали звертатися до суду, висуваючи проти фінансово-кредитних структур звинувачення в цілеспрямованому шахрайстві.


І нехай жодного подібного процесу інвесторам?? фізичним особам поки виграти не вдалося, лиха біда початок! Цілком можливо, що справи у жертв кредитів підуть успішніше, коли на їхньому боці почнуть виступати антиколекторні агентства?? юридичні фірми, професійно відстоюють у цьому спорі інтереси позичальників, а не банків.


Справедливості заради, варто відзначити, що поки антиколекторських бізнес знаходиться, що називається, в зародковому стані. Переважно мова йде про стихійне або буденній антіколлекторстве?? люди, які зіткнулися з проблемами погашення кредиту, обмінюються досвідом та обговорюють ефективні шляхи виходу з тупикових, на перший погляд, ситуацій.


Наприклад, про те, як можна оскаржити судовий наказ, винесений у відношенні боржника; як можна змусити банк відмовитися від жорсткої позиції і запропонувати прийнятні для боржника умови реструктуризації боргу і т.д. Наступним кроком, на думку експертів, має стати поява професійні об'єднання антиколекторів. Причому активність їх появи на світ білий буде прямо пропорційна активності колекторських агентств, до яких ринок за останні 2-3 роки вже почав звикати.


Банкірів така перспектива, звичайно, насторожує: одна справа?? сперечатися з боржником, що не мають часто ні фінансової, ні юридичної підготовки, і зовсім інша?? змагатися в суді або досудовому порядку з професійними юристами та / або психологами.


Тому вже зараз можна почути з вуст представників фінансово-кредитних структур таку точку зору: антиколектори, мовляв, будуть створюватися тільки для того, щоб виправдовувати шахраїв і розтринькувачів: людей, які спочатку не хотіли погашати кредити, або людей, які не змогли спланувати свої витрати і в результаті опинилися на мілині.


Добросовісному клієнтові, мовляв, антиколектор не потрібен. А потрібен він тим, хто готовий зачепитися за будь-який пункт у договорі, аби не повертати гроші?? наприклад, за ту ж номінальну процентну ставку за кредитом, яка може не відображати істинну вартість позикових коштів.


Юристи, які зараз виконують функції антиколекторів, з такою постановкою питання не згодні. За їх словами, мова йде не про те, щоб за всяку ціну залишити банк без грошей, а про те, щоб захистити людей, які були введені в оману при наданні кредиту.


Антиколектори прекрасно віддають собі звіт в тому, що оскаржити кредитний договір в цілому (тобто, повністю позбавити позичальника від необхідності повертати гроші) неможливо. Навіть у тому випадку, якщо між реальною ставкою за кредитом і номінальним її значенням?? дистанція величезного розміру. Людина підписував договір добровільно, значить, добровільно брав на себе зобов'язання погасити кредит.


Однак якщо буде доведено, що банк діяв недобросовісно, то позичальник може розраховувати на зменшення розміру штрафних санкцій, на збільшення терміну дії кредитного договору, і, отже, скорочення розміру ануїтетних платежів.


На аналогічні поступки банк може піти і в іншому випадку: якщо антиколекторам вдасться довести, що фінансово-кредитна структура цілеспрямовано видала позичальникові такий кредит, з яким останнім не міг впоратися. Не секрет, що в гонитві за клієнтами банки зараз пом'якшують вимоги до розміру доходів потенційних позичальників.


У результаті споживчий кредит на велику суму можуть зараз отримати люди з дуже скромними заробітками; внаслідок ануїтетні платежі у них можуть скласти вагому частину щомісячного бюджету.








rc